Наукова робота «Українська народна іграшка як прототип сучасної авторської ляльки»

 

АНОТАЦІЯ

Наукова робота «Українська народна іграшка як прототип сучасної авторської ляльки»

Автор: Лобойко Маргарита Сергіївна, член шкільного наукового товариства Кривушівської гімназії, відділ освіти, молоді та спорту Піщанської сільської ради, 7 клас, село Кривуші

Науковий керівник: учитель трудового навчання та технологій Бодрих Оксана Олександрівна

Мета дослідження: дослідити історію української народної іграшки (ляльки) до сьогодення, віднайти історичний, ментальний зв’язок; популяризувати народні звичаї та традиції українців; пропагувати культурні надбання свого народу

Задачі дослідження: дослідити історію української народної іграшки; ознайомитись з сучасною авторською лялькою на прикладі творчості кременчуцької мисткині Залюбовської І.В.; використовувати та пропагувати новітні напрацювання авторської методики майстрині; створити свою авторську ляльку; просувати давнє українське мистецтво ляльки серед молоді і учнівства; виховувати почуття гідності і патріотизму, розвивати етнічну самоідентифікацію через залучання до традиційного українського  мистецтва

Актуальність дослідження: українська народна лялька  є частиною української іграшкової культури  і вивчення цієї складової культурної спадщини нашого народу є надзвичайно важливим чинником у формуванні етнічної самоідентичності підростаючого покоління

Ключові поняття: українська народна іграшка, вузлова лялька, автентична лялька, авторська лялька, етнічна самоідентичність

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………  4

РОЗДІЛ1. Українська народна лялька…………………………………………….6

1.1.        Місце ляльки в народній іграшковій культурі……………………………..6

1.2.       Обрядовість-іграшковість вузлової ляльки……………………………    ..7

1.3.         Технологічні особливості виготовлення народної ляльки………………….......9

РОЗДІЛ  2. Авторська лялька як еволюція української автентичної ляльки у творчій діяльності кременчуцької мисткині Залюбовської І.В. ……………………....12

2.1.         Творчий шлях майстрині………………………………………………………12

2.2.         Тематичні напрямки у лялькарстві……………………………………………13

2.3.         Авторська техніка, екологічність творчих проєктів…………………………15

РОЗДІЛ 3. Створення авторської ляльки «Перемога». Продовження давньоукраїнських традицій………………………………………………………….18

3.1. Актуальність проєкту «Лялька «Перемога»……………………………………18

3.2.Конструкційний етап………………………………………………………….18

3.3 Технологічний етап ……………………………………………………………..19

3.4.  Заключний етап. Висновки. Участь у різноманітних проєктах…………... 21

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………... 25

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………. 26

 

 

ВСТУП

 

Актуальність: Українська народна іграшка є важливою частиною ментальної  культури нашого народу. Вивчення цієї складової культурної спадщини нашого народу є надзвичайно важливим чинником у збереженні традицій, прищеплюванні любові до них.  Проблема вивчення   етнічних особливостей українського народу, його характеру, психології є актуальною  в наш час. Українська народна лялька  є частиною української іграшкової культури, і вона є не просто частиною селянського культурного середовища з його обрядовими традиціями та історичною пам’яттю   - вона є своєрідним вираженням ментальності української нації.

Мета : Дослідити історію української народної іграшки до сьогодення.   Показати зовнішню (декоративно-пластичну красу), і внутрішню (духовну красу), народної ляльки. Популяризувати народні звичаї та традиції українців. Створити свою авторську ляльку на засадах української автентичної ляльки. Пропагувати культурні надбання свого народу.

Завдання:

- дослідити історію української народної іграшки;

- ознайомитись з сучасною авторською лялькою на прикладі творчості кременчуцької мисткині Залюбовської І.В.;

- використовувати та пропагувати новітні напрацювання авторської методики майстрині;

- створити свою авторську ляльку;

- просувати давнє українське мистецтво ляльки серед молоді і учнівства;

- виховувати почуття гідності і патріотизму , розвивати етнічну самоіндентифікацію через залучання до традиційного українського  мистецтва

Об’єкти дослідження: українська народна іграшка, вузлова лялька, сучасна авторська лялька

Предмет дослідження:  історичний зв’язок між автентичною українською лялькою і сучасною  авторською лялькою

Наукова новизна : проєктування та виготовлення авторської сувенірної ляльки «Перемога», систематизація та поширення досвіду мисткині Залюбовської І.В.

Методи дослідження: дослідження джерел інформації, метод спостереження, аналіз і синтез, метод інтерв’ювання, узагальнення, систематизація, класифікація,  зустріч із кременчуцькою мисткинею І.В. Залюбовською

Практичне значення роботи: отримані результати в подальшому можна використовувати для вивчення мистецької фольклорної спадщини українського  народу, на виховних заходах народознавчого напрямку, на уроках історії та технологій,  при проведенні майстер-класів  з виготовлення  традиційної української ляльки, при підготовці до  проведення виховних заходів патріотичного напрямку, благодійних заходів (створення оберегів для захисників України)

Структура дослідження: робота складається зі «змісту», вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків

Особистий внесок автора дослідження полягає в опрацюванні теми, що є актуальною, бо чіпає самобутнє українське мистецтво. А відродження всього українського, автентичного є, на наш погляд, найвірнішим шляхом до розвитку етнічної самоідентифікації українців, особливо юного покоління.

Також важливим здобутком автора є участь у благодійних патріотичних заходах на базі Кривушівської гімназії (майстер-класи для учнів, батьків, вчителів з виготовлення  патріотичних сувенірів «Лялька-оберіг» для захисників захисниць України), здобуте І місце у Всеукраїнському дистанційному мистецькому конкурсі «Оберегова лялька-мотанка» з лялькою «Княгиня Маківка» (листопад 2022 р.).

 

 

РОЗДІЛ 1

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ЛЯЛЬКА

 

1.1.         Місце ляльки в народній іграшковій культурі

 

Народні ляльки, перш, ніж увійти до дитячого іграшкового середовища, пройшли досить довгий історичний шлях перетворень . Значних змін зазнали їхні функції та зміст, та значно менших – їх форма.

Археологічні знахідки дають нам право говорити про найдавніше ремісниче виготовлення ляльок як творчої діяльності, що було поширене ще за ІІ тис. років до н.е. у Стародавньому Єгипті. Схожими технологіями користувались і в античних Греції та Римі. Деякі джерела підтверджують той факт, що вже з часів європейського та азійського Відродження ляльки, як і інші іграшки, поділялися на сільські і міські, для дітей простого народу і дітей панівного класу. В цілому, можна говорити про своєрідність іграшкової культури різних епох лише спираючись на особливості іграшок для аристократичних, а згодом – буржуазних кіл суспільства. Народна ж лялька за характером була більш консервативна, і  наближена до своїх обрядово-культових предків. Історія походження такої ляльки – у язичницькому хліборобсько-скотарському середовищі на території України за часів трипільської цивілізації (V-IV тис. до н.е.). Однак в той історичний період іграшка мала дещо узагальнені антропоморфні ознаки (Додаток А). Остаточно свої форми, основні функції та образи вона набула  за часів хліборобської общини минулих століть.

Кожна місцевість в Україні мала свої стильові ознаки, технологію тощо, однак існувало дещо, що об’єднувало українські ляльки й інші іграшки скульптурного характеру. Характерним для української народної іграшки, зокрема, ляльки, є виготовлення жіночих фігурок з глини та дерева з об’ємною повнотою, округлістю форм, композиційною компактністю, збитістю присадкуватих постатей, здебільшого відсутніх «дрібних» фізичних деталей. Улюбленими в Україні, як сивої давнини, так і зараз є свищики, свистунці. Колись вони мали оберегове значення, вважалось, що вони відганяють злих духів від дитини [4].

Основним джерелом інформації для даного дослідження є  книга О. Найдена «Українська народна лялька», 2020 р. Це не перша книга, яку випустив автор - доктор мистецтвознавства, знавець українського народного мистецтва, зокрема народної іграшки. Також він друкував багато статей з фотографіями, починаючи з 1999 р.

За словами Олександра Найдена – образ іграшки, що  носив антропоморфний (зображення фігурок людей) і зооморфний характер (птахи, звірі, свійські тварини)  входить до системи Світового дерева. Це - система, яка становить буттєві ціннісні основи існування людини. Вона  тримається на факторі перебування людини у її центрі. І задля утвердження себе в  системі Світового дерева, тобто в системі цінностей життя і його сенсу, людина створює вишивку, пише ікони, складає і співає пісні тощо. Іншими словами, самоствердження людини в системі життєвих цінностей буття відбувається через творчість, яка ще донедавна, переважно в сільській місцевості, мала фольклорний характер [4].

 

1.2.         Обрядовість-іграшковість народної іграшки, ляльки

 

Під час розкопок древніх поховань археологами було знайдено факти, що говорять про ритуально-магічні та захисні функції іграшок. І у дитячих, і у дорослих похованнях було знайдено ляльки зі звичайної чи слонової кістки, ляльки-маріонетки, маленькі посудини, свистунці, деркачі, щоб проганяти злих духів. Іграшки звукового характеру мали вигляд качки, коня, свині – як заступниці дітей [4].

У своїх орнаментах і пластиці українська народна іграшка зберігає риси, характерні для давньої землеробської трипільської культури. Подібні за формою і образом до народних іграшок зображення можна зустріти і в різноманітних витворах українського декоративно-ужиткового мистецтва – вишивці, витинанаках, килимах, писанках, керамічних виробах тощо. Всі ці факти свідчать про єдиний образний лад, єдині просторово-космологічні критерії в народному світогляді. Основи цього світогляду – у давній хліборобській сутності українців. Багатовіковий пастушесько-хліборобський характер провідної діяльності українців визначив стратегію його поводження із силами та явищами природи, принципи його формально-образних смаків і вподобань.

Подібними образними знаками наділена і традиційна народна іграшка, в основному сюжеті якої є «баба» (лялька з тканини, соломи, трави, очерету, глини). В образі іграшки лежали зображення «панни», «куми», «нареченої», олень, кінь, собака, баран, півень, колиска тощо. Вся господарська і фольклорно-обрядова філософія селянина-хлібороба була заснована на ідеї родючості, приплоду.

Народні ляльки-іграшки, за думкою О. Найдена, безперечно пов’язані з обрядово-ритуальними ляльками, які ще в порівняно недалекому минулому робилися до певних дат і подій (весілля, посуха, хвороба тощо) по селах і невеликих містах. Найбільш обрядовий вигляд мають ляльки із сіл Середньої Наддніпрянщини. Вони мають підкреслено декоративний, колоритний, строкатий, дещо таємничий вигляд, що дає підстави говорити про їх приналежність до обрядів язичництва [4, с.23].

Українська традиція має багату лялькову культуру. Поступово, лялька набувала функцій більш утилітарних, практичних, ігрових. Гра в ляльки заохочувалась дорослими, оскільки дитина опосередковано , через ляльку, пізнавала світ і себе. До ляльок ставилися дуже дбайливо, передаючи їх від матері до дочки, від бабусі до онуки. Вони зберігалися в скринях і передавалися в день весілля як дар роду [7]

1.3.         Технологічні особливості виготовлення народної ляльки

 

Українські народні ляльки  у своєму образному виконанні є втіленням добра і лагідності. Лялька, як правило, є посередником між поколіннями жінок одного роду. Саморобні ігрові ляльки з тканини були невід’ємною частиною дитячого побуту, сільського побуту України взагалі протягом більшої частини XX ст. та багатьох минулих століть [4, с.144].

Узагальнена технологія вузлової ляльки має такі принципи:

- використання натуральних матеріалів (льон, конопля, сьогодні – бавовна, палички лісових дерев, солома, лико, трава, березове поліно);

- лялька робиться без голки і ножиць –  деталі лялечки примотуються нитками або прив’язуються, мотають «за сонцем», непарну кількість разів;

- червона нитка для мотання – обереговий колір;

- обличчя ляльки чисте (безлике) або на ньому намотується хрест ;

- найчастіше лялька не має рук і ніг ;

- втілення в ляльці образів дівчини, жінки, бабусі, дитини;

Безликість – це відголосок прадавньої «оберегової» ролі ляльки. Вважалось, що через риси обличчя лялька набувала душу і ставала небезпечною для дитини. А з чистим обличчям, або з хрестом – вважалась неживим предметом, і через неї неможливо було нашкодити дитині [7].

Якщо на обличчі викладали хрест , то це є теж ознакою «обереговості» ляльки. Деякі дослідники народної ляльки пов’язують цей знак - хрест у колі – з давнім солярним знаком, символом Сонця. Горизонтальна лінія хреста – жіночий первень, символ «земних» домашніх справ, якими постійно опікувалась жінка у родині, бо вона – берегиня роду. Вертикальна лінія хреста символізує чоловічий первень – творчий розвиток, духовне зростання. Разом ці лінії символізують продовження роду [6]. Хрести на обличчі ляльки – характерна риса ляльок Середньої Наддніпрянщини.

За призначенням ляльки бувають: обрядові, оберегові, ігрові – автентичні ляльки, та  авторські художні – додаються  в наш час.

Розглянемо оберегові та ігрові ляльки. Це так звані «вузлові» ляльки, технологія яких дуже проста: білий клапоть тканини, наповнюється клаптиками ганчір’я, перемотується ниткою і зав’язується вузликом. Виходить голова – основна об’ємна частина  ляльок такого типу. Це перший етап. Другий етап – намотування хреста на обличчі, якщо він є в конкретному образі ляльки. Третій етап теж має два варіанти:

1) звисаючі кінці тканини з голови туго скручуються, і з них формується «стовпчик», що імітує тіло ляльки;

2) до звисаючих кінців з голівки або до «стовпчика» накручуються різнокольорові клапті, що імітують одяг ляльки (Додаток А);

І останнім етапом є художня завершеність голови, і тут є  відмінності:

-        якщо створювався образ дівчини, то лялька звалась «княгинею», або «нареченою», «дружкою», або «панною», і на голову кріпили волосся (з конопель або ниток), оздоблювали квітами, вдягали вінок, чіпляли кольорові стрічки (Додаток А);

-        Якщо створювався образ жінки, то лялька могла зватися «баба»,

«молодиця», «берегиня», «лялька-мати», і тоді на голову або пов’язувалася хустка, або накручувався жіночий головний убір – очіпок, також до цих образів ляльки могли додаватись ляльки-немовлята – прив’язувались до талії (Додаток Б).

Автентичні оберегові ляльки не мали ні рук, ні ніг, а до образів таких ляльок ще додаються образи язичницьких богинь.  Ігрові ляльки могли бути як з руками, так і без (Додаток Б).

Описані вище вузлові ляльки – з Середньої Наддніпрянщини – типові українські ляльки. Українські вони і за формою, і за зовнішнім виглядом, і за внутрішнім змістовно-образним характером. Саме вони складають найбільш стабільну частину української народної іграшки [4, с. 177].

В інших місцевостях України ляльок шили, і  належали вони до так званих одягнених ляльок. Внутрішня основа  їх різна,  але відповідає основному призначенню – бути максимально схожою з постаттю людини, найчастіше жінки . Такий спосіб виготовлення був характерний для Слобожанщини, Гуцульщини. Ці ляльки носили  або ігровий, або інтер’єрний характер (Додаток В).

Висновок: дослідивши історію української народної іграшки (ляльки) з’ясовано, що семантика та  пластика започаткована хліборобсько-скотарською трипільською культурою, була розвинена ранньослов’янським та скіфським культурно-ідеологічним середовищем. Формування сюжетних та пластично-образних засад української народної іграшки відбувалось в епоху Київської Русі; у XVII-XVIII ст. ігрові функції цієї іграшки взяли гору над культовими, обрядовими і набули відносної стабільності у своїй пластиці, образності та сюжеті.

Осередком  виникнення вузлової ляльки, як з’ясував дослідник О. Найден, були Середня Наддніпрянщина (Київська, Полтавська, Черкаська області) і Карпати. Саме тут, на думку дослідника, виникла ігрова "кукла", про яку є згадки вже на початку ХХ ст., яку пізніше нарекли мотанкою [4].

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  2

АВТОРСЬКА ЛЯЛЬКА ЯК ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТЕНТИЧНОЇ ЛЯЛЬКИ У ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МИСТКИНІ  І. В. ЗАЛЮБОВСЬКОЇ

 

2.1. Творчий шлях мисткині

 

Залюбовська Ірина Вікторівна народилась 9 лютого 1969 року в Кременчуці, де й проживає. Після закінчення ПДПІ ім. В.Г. Короленка протягом 30 років працювала в рідній школі вчителем початкових класів. Працювала над проблемою «Колективні творчі справи».  Була керівником шкільного гуртка «Художня вишивка». Навчала діток різноманітним технікам декоративно-ужиткового мистецтва: паперова пластика, аплікація з текстильних матеріалів, художня вишивка, килимова вишивка, м’яка іграшка. Постійно створювала з дітьми декорації та костюми до всіх шкільних свят, спектаклів, які ставились шкільним театром. Деякий час завідувала шкільною Галереєю мистецтв, де знаходились постійні експозиції дитячих робіт, особисті роботи Ірини Вікторівни із рукоділля, і, окремо треба сказати – з живопису. З дитинства вона захоплювалась художньою літературою у стилі фентезі, міфами народів світу, про що і малювала свої незвичайні, таємничі і заворожуючі картини. Стиль написання картин – авторська графіка – чорно- біла і кольорова, на папері, кульковими ручками. Ці роботи не можна сплутати з ніякими іншими художниками - аматорами. Ірина Вікторівна не вчилась у художній школі, і знаючи це, ще більше цінуєш талант мисткині, наскільки образи, що вона розкривала в своїх роботах, були довершеними, досконалими, часто містичними.  Здавалось, хтось водив її рукою по паперу. Це людина, яка щедро обдарована природою.

Вчитель-методист. У 2016 році  вийшла на пенсію за вислугою років.

Зараз Ірина Вікторівна  продовжує свій творчий розвиток в таких напрямках, як літературний, мистецький, художній. Креативне педагогічне минуле майстрині наклало свій відбиток і на нинішній творчій діяльності. Вона є членкинею  кременчуцької «Спілки літераторів «Славутич», активно веде літературну діяльність: пише сценарії, редагує тексти, продовжує художню діяльність, ілюструючи твори та збірки (Додаток Г), складає вірші, при цьому вже випустила свою першу збірку «Тінь вогню» ( 2020 р.); маючи акторський хист, виступає як акторка малого театру на різноманітних міських громадських заходах.

Також на заслуженому відпочинку продовжила розвивати і вдосконалювати свої уміння, виготовляючи різні види ляльок. Ірина Вікторівна бере активну участь у багатьох міських, всеукраїнських, міжнародних проєктах і має такі творчі здобутки:

- отримала Гран-прі у номінації «Мій Шевченко в художньо-прикладному втіленні» міжнародного конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи»;

- у рамках міжнародного проєкту «Лісова пісня» в ляльках» до ювілею Лесі Українки посіла перше місце, відтворивши усіх персонажів (Додаток Д);

- учасниця міжнародного проєкту «Ляльки Європи» (Додаток Е);

- учасниця всеукраїнського проєкту  «Календар «Таїна української ляльки»;

- учасниця міжнародного проєкту «Мотанка свободи» (Додаток Д).

 

2.2. Особливості стилістики у творчій діяльності

 

Коли ми брали інтерв’ю у Ірини Вікторівни, то серед чисельних питань, що ми ставили майстрині, було і таке: «Що надихає на творчість у лялькарстві? Звідки приходять такі цікаві, своєрідні, часто іронічні, різноманітні - і декоративно, і пластично - образи ляльок?». У відповідь ми почули, що саме життя, у всіх своїх проявах – і у  естетично і емоційно приємних – історія, література, музика, мистецтво, і у нинішніх трагічних подіях, що відбуваються в Україні. Це легко можна відслідкувати, переглянувши світлини робіт лялькарки і побачивши назви робіт: «Либідь і Рогніда», «Роксолана» з Всеукраїнського проєкту «Княгині і князівни», в якому майстрині України втілювали образи великих, всесвітньо відомих жінок; «Кармен», «Шахерезада» (Додаток Є) - персонажі з літератури і мистецтва, серія робіт з міжнародного проєкту «Мотанка свободи», серія робіт «Чотири сезони».

У творчості Ірини Вікторівни можна чітко відслідкувати відбиток її харизматичної, іронічної вдачі, яка ніби «вселяється» у такі її лялькові образи, як «Бабуся з соняшником» (згадаємо мініісторію сучасної війни, як жінка в окупованому Генічеську «пропонувала» російському солдату покласти в кишені нашого насіння…), серія ляльок «Конотопські відьми», яка  теж «народилася» за трагічними мотивами сучасної війни в Україні, колоритна і характерна «Одеса-мама», лялька «Тривога», ім’я якій прийшло під час масованої атаки на Україну, і образ якої ніяк не вдавалося завершити, вона нічого «не хотіла» брати до своїх рук, ні писанку, ні квітку, поки майстриня не дала до рук маленьку дівчинку-лялечку. Цю ляльку, Тривогу, можна розглядати як збірний образ України, яку зараз шматує ненависний, лютий ворог (Додаток Ж).

В творчій «ляльковій» діяльності майстрині можна виокремити два основних тематичних напрямки – стиль art-doll (авторський термін), що означає «мистецька лялька» - дослівно з англійської, а змістовно – інтер’єрна лялька, в якій відтворюються образи з літератури, живопису, музики, костюми певної епохи, різних країн;  і стиль український етнічний, де найбільше втілюються принципи створення автентичної народної ляльки.

Найулюбленішим напрямком Ірини Вікторівни  у мистецтві створення ляльок є стиль art-doll . В цих  роботах майстриня реалізує свій вишуканий естетичний смак, закоханість у складно декоровані костюми різних епох,  нестримну жагу до створення високохудожніх творінь, виплеску нестримної фантазії, неосяжної уяви, глибокого відчуття історичної та мистецької цінності зображуваних персонажів.

Захоплення майстрині лялькарством починалось саме з традиційної української народної ляльки – вузлової. Зараз вона говорить, що перші її роботи були недосконалі, і вона їх не фотографувала , дарувала своїм друзям та рідним. Це були ляльки-заварнички, травнички, княгині, берегині, ляльки- цукерочки – на дерев’яній шпажці. Зараз вона втілює характери українського народу в таких образах, як «Бабуся з соняшником», «Одеса-мама», серія робіт «Конотопські відьми», серія робіт «Мотанка свободи», про які згадувалось вище, та в багатьох інших.

За призначенням роботи Ірини Вікторівни можна так класифікувати:

-        інтер’єрні, вони ж сувенірні (стиль art-doll, український етнічний стиль);

-        утилітарні (ляльки-цукерочки, вузлові ігрові, великі ігрові ляльки зі своїм гардеробом);

-        травнички ( для ароматизації під час сну, для ароматизації білизни);

-        заварнички, або чайні ( для заварювання чаю).

Стильовими особливостями є тонке відчуття характеру, вишуканий смак, який втілюється  у чудовому поєднанні різних тканин, часто дуже коштовних, відповідно образу і епосі, в якій жив персонаж. Багата декоративність, використання різних мережив, тасьми,  хутра, бісеру, намистин, тонких і прозорих тканин, атласу, оксамиту,  дуже вдале поєднання кольорів, частіше контрастних, насичених, але все на своєму місці, всіх елементів вистачає, і в той же час – нічого зайвого. Цікаво, що майстриня практично не робить перехрестя на личку, лише налобну пов’язку (чільце), що символізує характер, долю. У лялечок завжди фактурна фігура – талія, стегна, груди. Також характерним є те, що в руках  лялька  майже завжди тримає якийсь декоративний аксесуар (квіти, сумочка, кошик), що, безперечно, робить образ ще довершенішим і досконалішим.

Окремо треба сказати про пропорції, співвідношення частин тіла між собою – майстриня добре відчуває ці закони краси. І  саме така характеристика притаманна гармонійній композиції, якою є кожне творіння мисткині.

 

 

 

 

2.3.         Авторська техніка , екологічність творчих проєктів

 

Якщо розглядати творчу діяльність Ірини Вікторівни з технічної сторони, то можна стверджувати, що її техніку можна назвати авторською. В основі (корпус) своїх ляльок вона використовує не один варіант. Особливо інноваційним є застосування скляних пляшок, часто з високими горлечками. Авторка говорить, що в них вона вже бачить пропорції гарної, статечної жіночої фігури. Також, саме скляна пляшка зручна в технологічному творчому процесі – вона важка, завдяки цьому стійка, і на неї зручно «надягати» декоративні елементи.

Також для основи ляльок використовуються пластикові пляшки, картонні циліндри від паперових гігієнічних засобів, дерев’яні шпажки, в’язані шапки. Для кожного виду лялечки зручна своя основа.

В якості наповнювача для тримання об’ємних елементів – текстильні відходи, синтепон, поролон, і використані поліетиленові пакети, що заслуговує окремої уваги трохи згодом. Основні текстильні матеріали – різноманітні, різнофактурні; натуральні та синтетичні  тканини , нові та вторинного вжитку; фетр, елементи від старовинного вишитого одягу, в’язані гачком елементи; пряжа, нитки – для волосся. Яскравого і самобутнього вигляду лялькам додають прикраси -  різноманітні види мережива, вишитої тасьми, шовкових стрічок, бісер, блискітки, намистинки, хутро, пір’я. Фантазії авторки немає меж для створення нових образів. Деталі з’єднує і традиційно (для вузлової ляльки), і методом шиття.

В завершення розділу хочеться сказати наступне: все сучасне мистецтво не з’явилось би ніколи, або було чимось іншим, не таким, не тим , що ми називаємо мистецтвом, якби не було у нас досвіду наших пращурів. Саме автентичні види народного мистецтва дають базис, основу для творення мистецтва сучасного. І авторська іграшка тому підтвердження. Колись прадавня трипільська мама змотала першу ляльку з клаптика тканини, поклавши в нього жований хліб і дала дитині, щоб та заспокоїлась. Ми не можемо з певністю говорити, що це було саме так. Але і цей факт існував, і факт, що ляльку вважали обереговою, теж має місце. І обидва вони є частиною нашої  прадавньої  історичної і культурної спадщини, нашого українського геному.

Використання в створенні ляльок скляних та пластикових пляшок, поліетиленових пакетів, тканини вторинного вжитку, текстильні відходи -  дають право говорити про екологічність творчих проєктів майстрині, що заслуговує окремого дослідження. Цей аспект авторка планує дослідити глибше, грунтовніше, бо, як нам всім відомо, екологічна проблема людства існує давно, і з кожним роком стає загрозливішою.

Неординарна і яскрава  творчість Ірини Залюбовської, яка відома на міжнародних теренах, поширює і пропагує нашу українську самобутню культуру у всьому світі, піднімаючи авторитетність культурних надбань нашої країни.

Сьогодні, коли активно відроджуються автентичні види мистецтва, має місце бути і авторське бачення того ж мистецтва. Саме такою є лялькова творча діяльність Майстра, яку варто вивчати і наслідувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРОДОВЖЕННЯ ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ

ПРОЄКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ АВТОРСЬКОЇ ЛЯЛЬКИ «ПЕРЕМОГА»

 

3.1. Актуальність проєкту «Лялька «Перемога»

 

Дослідивши історію автентичної української ляльки – найяскравішого представника української іграшкової культури від часів Трипілля до сьогодення, ми знайшли ментальний зв’язок, зв’язок родовий між історичною лялькою і лялькою, що створюється сьогодні. З початку 2000-х рр., коли О. Найден почав активно друкувати результати своїх досліджень і в періодиці, і окремих своїх виданнях, з’явилось пожвавлення серед творчого жіноцтва України, які  за цими інформаційними матеріалами почали відновлювати прадавнє українське мистецтво вузлової ляльки.

Продовження народних традицій в ході цієї дослідницької роботи було віднайдено і в творчості  Ірини Залюбовської, яка теж створює етнічні українські образи з використанням і старовинних технік,  і сучасних, в притаманній їй авторській манері, про яку писалось вище.

Досліджуючи проблему відродження автентичної ляльки, вирішено зробити свою, авторську ляльку, і присвятити її нашій майбутній великій Перемозі над ненависним російським ворогом.

Щоб створити свій неповторний образ ляльки, надихнулись і автентичним мистецтвом, і роботами Ірини Залюбовської.

 

 

 

3.2. Конструкторський етап

 

Як і на початку будь-якого творчого проєкту, була знайдена проблема –

відродження народної вузлової ляльки. В реаліях сьогодення варто сказати, що сучасні доступні конструкційні матеріали дозволяють нам реалізувати свою фантазію і уяву значно ширше, ніж прадавнім майстриням. Сьогодні лялька найчастіше має сувенірне значення, і можна відходити від традиційних канонів виготовлення автентичної української ляльки, що і буде реалізовано в даному проєкті. Обираючи, якою буде конструкція майбутньої ляльки, її статуарний тип, вирішено взяти досвід кременчуцької майстрині, як осучаснення історичних технологічних особливостей.

Матеріали, що знадобились: картонний циліндр (діаметр 2,2 см, висота 21 см), дріт для рукоділля , біла бавовняна тканина, синтепон, білі, чорні, червоні котушкові нитки, синтетичне полотно «під мішковину», зелене синтетичне полотно «під мішковину», канва,  трикотажне полотно червоного кольору , вишита тасьма, нитки «муліне» червоні і чорні, два види мережива, нитки «ірис», маленький червоний ґудзик, пакетик червоного бісеру.

Інструменти, які знадобились: голка для ручного шиття, голка для вишивання хрестиком, ножиці, круглогубці, металева лінійка,  запальничка.

 

3.3.  Технологічний етап

 

Основні технології виготовлення: технологія виготовлення виробів методом ручного шиття; вишивка «хрестиком», мережкою «одинарний прутик»; «вузлова технологія» виготовлення ляльки.

Додаткові технології: аплікація з текстильних матеріалів, виготовлення штучних квітів з текстильних матеріалів, ручна обробка дроту, технологія бісероплетіння.

 

Табл.1

Технологічна карта

№ з/п	Назва технологічних етапів та операцій, їх зміст	Інструменти, спеціальні матеріали, види швів	Фото (у дод.)
1	І. Заготовка та оздоблення деталей. Виготовлення голови: скрутити з білої тканини «сваргу» (ролик), обгорнути синтепоном, обгорнути квадратом білої тканини і обмотати ниткою «по шийці».	Ножиці, нитки, синтепон	Додаток З
2	Виготовлення тулуба: кінчиками білої тканини з голови примотати щільно до картонного циліндра. Намотати червоно-чорний хрест на голівці ляльки.	Картонний циліндр, білі нитки, ножиці, «муліне»	Додаток И
3	Пришити тасьму на «рукав», зшити його. Виготовити долоньки,примотати до дроту, примотати єдиний рукав з двох сторін конструкції ручок.	Ножиці, нитки білі, голка, дріт, тасьма,  ручний шов «строчка»	Додаток І
4	Вишити фартушок, плахту «хрестиком». Обробити краї фартушка та плахти «мережкою».  Нашити на плахту тасьму.	Ножиці, «муліне», голки для вишивки та шиття, білі нитки, шов «строчка»	Додаток Ї
5	Виготовити нижню спідницю та запаску – пришити мережива та зшити вертикальний шов. Виготовити керсетку – верхню і нижню частини – макетним способом.	Ножиці, нитки в тон тканини, шов «строчка»	Додаток Й
6	Виготовити віночок: квіти з валяної шерсті, кольорові стрічки. Виготовити волосся ляльці. Виготовити коралі.	Круглогубці, дріт, ножиці, нитки «ірис»,запальничка, бісер	Додаток К
7	«Вдягти» на ляльку нижню сорочку вузловим виворотним методом	Ножиці, білі нитки	Додаток Л
8	ІІ. Монтаж виробу. Примотати заготовку «ручки» до «тулуба» навхрест і кругом талії. Надягти верхню частину  керсетки.	Ножиці, білі, червоні  нитки	Додаток М
9	Зметати, вставивши одна в одну деталі запаски, плахти та фартушка. Приєднати до ляльки виворотним способом. Вдягти нижню частину керсетки. Пришити ґудзик. Вдягти коралі.	Голка, біла та червона нитки, ґудзик,  ножиці, шов «голка вперед», закріпочні стібки	Додаток Н
10	Приєднати до голівки волосся, пришити по лінії центру голови. Заплести коси. Вдягнути на голову віночок .	Голка, чорні та білі нитки, стрічки, «потаємний» шов	Додаток О

 

 

3.4.  Заключний етап. Висновки. Участь у різноманітних проєктах

 

Метою творчого проєкту по створенню ляльки  було: відродження давньої лялькової культури України та створення авторської сувенірної ляльки, яка присвячена  нашій довгоочікуваній перемозі над ворогом, яку вся Україна так старанно здобуває, і обов’язково здобуде.

Розглянемо семантику сувенірної ляльки «Перемога». В основі композиції ляльки лежить український традиційний костюм Середньої Наддніпрянщини.  Він складається з сорочки, запаски, плахти, керсетки і головного убору [2] – віночка з різнокольоровими стрічками, так як образ нашої ляльки – дівочий – «княгиня», бо наша вільна Україна ще молода. Образ ляльки «Перемога» задумано зробити яскравим, колоритним, бо він втілює  всю багатогранність нелюдських випробувань нашого народу, складну, тяжку, небезпечну і самовіддану працю наших славних захисників і захисниць; уособлює ту неосяжно велику і трагічну ціну, яку доводиться сплачувати нашій багатостраждальній Україні; найвеличніше об’єднання українського народу у цій незбагненно віроломній війні.

Усі елементи одягу ляльки є символічними: спідниця - уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — віночок зі стрічками — зв’язок із небом. Сім маків у віночку – символ невмирущої  пам’яті та шани всім героям-захисникам, що загинули за незалежність нашої України, символ збереження та продовження роду. Різні кольори стрічок означають: коричнева – символ землі, жовта – символ сонця, зелена – символ живої природи та відродження, синя та блакитна – символи неба й води, біла – символ чистоти [5]. На вишиваному білому фартухові бачимо в центрі композиції – восьмикутну зірку, яка за давніми віруваннями мала найбільшу оберегову силу: знак Божої Матері, символ всепроникної чистої енергії Творення. Поруч бачимо квадрати з діагональним перехрещенням – таке зображення трактується як земне поле. В основі конструкції голови ляльки лежить сварга – язичницький  символ розвитку всесвіту. На обличчі намотаний хрест з червоних та чорних ниток  - солярний знак, що надає образу сонячності, духовного світла [3].  Плахта виготовлена з полотнини зеленого кольору – кольору відродження, що символізує майбутній розквіт нашої суверенної держави.  На ній нашита вишита тасьма з червоно-чорним геометричним орнаментом у формі ромбів та трикутників. Ромб – символ засіву життя, трикутник – символ всевидячого ока [8]. Незвичним і новітнім елементом декору є вишивка «пікселів» української військової форми, яка символізує військові звитяги, перемогу України над ненависним ворогом.

Особистий внесок автора дослідження полягає в опрацюванні теми, що наразі є актуальною, так як культурна спадщина українського народу, до якої належить народна іграшкова культура, є невід’ємною частиною формування етнічної самоідентичності та самобутності українців. І сучасна школа є осередком пропагування цієї культури, тому що попереднє покоління мам, бабусь втратили цей родовий зв’язок поколінь. Задля  відродження цих вікових традицій, патріотичного виховання, щоб сучасне покоління знало історичні корені українських автентичних видів мистецтва, у жовтні 2022 року в нашій гімназії проводились майстер-класи (за активної участі автора) з виготовлення вузлової ляльки для учнів, батьків, вчителів (Додаток П). Темою цих заходів було виготовлення «Ляльки-захисниці» для наших незламних воїнів. Щоб вони відчули нашу міцну і теплу підтримку, щоб їм було легше здобувати перемогу у цій жорстокій війні. А для учнів це, безперечно,  мало виховний патріотичний потенціал.

Також до здобутків автора дослідження можна віднести здобуте І місце у Всеукраїнському дистанційному мистецькому конкурсі ГО «СвітлА» (листопад 2022р.) «Оберегова лялька-мотанка»  з лялькою «Княгиня Маківка» (Додаток П), про що є публікація на блозі нашої гімназії .

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши історію української народної іграшки з’ясовано, що походить вона з часів трипільської доби, коли існував культ жінки. Помітно еволюціонувала іграшка в сюжетному та образно-пластичному змісті під час Київської Русі: ігрові функції стали переважати над культовими.

Сьогодні активний розвиток українська автентична лялька отримала на початку 2000-х рр., відколи  відомий український дослідник цієї теми Олександр Найден почав активно друкувати результати своїх багаторічних досліджень та експедицій по Україні. Поняття «мотанка» не історичний термін,  вперше застосувала його  майстриня Людмила Тесленко-Пономаренко у прив’язці до своїх ляльок, виконаних «вузловою» технікою на початку нинішнього сторіччя [1, 8]. А дійсно українською народною лялькою є лялька вузлова, а подекуди і шита лялька.

Було вивчено, систематизовано і впроваджено в особистий практичний досвід елементи напрацювань кременчуцької майстрині Ірини Залюбовської, яка створює авторські ляльки, працюючи в двох тематичних напрямках – art-doll та український етнічний.

На основі дослідження історії української народної іграшки (ляльки) та вивчення досвіду сучасної мисткині-лялькарки робимо висновок, що існує той історичний, ментальний зв’язок поколінь, якими творились ляльки давні і ляльки сучасні. Це відбувається на рівні генетичної, родової пам’яті.

Створено власну авторську ляльку «Перемога», якій надано полісемантичне значення завдяки багатоелементності та яскравій декоративності та присвячено майбутній Перемозі України над росією.

Вивчення українських автентичних прикладних видів мистецтв та залучання до них юного покоління має велике значення у вихованні патріотичності, розвиткові етнічної самоідентифікації, що є підґрунтям для формування повноцінного громадянина вільної, незалежної України

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Головецька О. Народна лялька – з колиски і на все життя.  Жінка. 2018. Червень. С. 12-13

2.    Лаврик О.В. Україна. Все, що робить нас українцями. – Х. : Віват, 2015. – 256 с.: іл. – (Культурна спадщина України)

3.    Лукашенко С. Українські обереги своїми руками. – Х.:Віват,2015. – 224 с. – (Корисна книга)

4.    Найден О.С. Українська народна лялька. – 2-ге вид. – К. : Видавничий дім «Стилос», 2020. – 240 с.

5.    Тарасова О.О. Ляльки-обереги. Мотанки, домовики, ангели, віночки (російською мовою) / Тарасова Ольга. – Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», м. Бєлгород, 2016. – 128 с.

6.    Тарасова О.О. Таємничий світ ляльки-мотанки / Ольга Тарасова. – К. : Либідь, 2015. – 200 с. : іл.

7.    Шушкевич А.Ф. Народна лялька. Технологія виготовлення: навчально-методичний посібник / А.Ф. Шушкевич. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014 – 200 с. + 8 с. : вкл. : іл.

8.    Чумарна М.І.. Вишивання долі. – Львів: Апріорі, 2015. – 88 с.: іл.