Полтавська
академія неперервної освіти ім. М.В. Остроградського
Відділ розвитку суспільних, гуманітарних та мистецьких
дисциплін
Випускна робота
Формування та
розвиток емоційності молодших школярів при сприйнятті музичних творів
Виконала: Бодрих Оксана Олександрівна,
Кременчуцький район,
Кривушівська гімназія Піщанської
сільської ради, вчитель трудового
навчання,
вчитель музичного
мистецтва
Полтава - 2023
3МІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
Розділ І. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПРИ
СПРИЙНЯТТІ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ………………………………………………………………………………..5
1.1. Поняття «емоційний інтелект» та його значення для розвитку і життя
дитини……………………………………………………………………………….....5
1.2. Сутність емоцій, їх види і призначення…………………………………………7
1.3. Психологічні аспекти сприйняття музики……………………………………....9
1.4 . Методи ефективного слухання музичних творів у
початковій школі………..10
Розділ II. ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД АВТОРА У ВИКЛАДАННІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА……………………………………………………..14
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….17
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….18
ВСТУП
Музика є одним із наймогутніших
засобів виховання, що надає естетичного забарвлення всьому духовному
життю людини.
Державний стандарт початкової освіти ґрунтується на ряді принципів, серед яких:
визнання того, що кожна дитина талановита; відповідність освітніх вимог віковим
особливостям дитини; організація пізнавального процесу, яка приноситиме радість
учневі; розвиток вільної особистості, плекання самостійності та незалежного
мислення; створення умов для
фізичного і психоемоційного розвитку, що надзвичайно важливо для дітей
молодшого шкільного віку. До специфічних, художньо-педагогічних принципів,
належить емоційна духовно-енергетична насиченість уроків мистецтва та
діалогічна взаємодія педагога та учнів у процесі художньо-педагогічного
спілкування [1].
Формування та розвиток емоційності молодших школярів при
сприйнятті музичних творів - , як тема дослідження - , потрапляє на перетин
таких площин, як загальна психологія (емоційність, емоційний
інтелект), вікова психологія (вікові особливості формування музикальності),
музичне мистецтво (предмет опанування ), педагогіка і методика ( інструменти
педагога).
Актуальність даної теми роботи є в тому, що емоційність,
як психологічна особливість особистості, є складовою емоційного інтелекту.
Поняття останнього є досить молодим у психологічній науці, але розвиток його
вважається перспективним. Одним з формулювань цього поняття є : здібність
адекватно сприймати, оцінювати та виражати емоції; спроможність породжувати
почуття, коли вони сприяють мисленню; здібність регулювати емоції, щоби сприяти
власному емоційному та інтелектуальному зростанню [ 2, с. 14]
Метою даної роботи є виявленння найефективніших методів
слухання музичних творів з метою формування емоційності молодших школярів, як
складової особистісної компетенції (загальнокультурних та спеціальних) [4, с.44]
Завданнями даної роботи є:
-
Дослідити
психологічну складову даної проблематики;
-
Віднайти
ефективні методи та прийоми формування та розвитку емоційності молодших
школярів .
Наукова новизна: систематизація та поширення методів
активного слухання музичних творів, що сприяють формуванню та розвиткові
емоційності молодших школярів.
Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення,
індукція, дедукція, пояснення, класифікація тощо),
Практичне значення роботи:
дана робота буде корисна вчителям музичного мистецтва, інтегрованого курсу
«Мистецтво» першого та другого циклу навчання у початковій школі.
Структура роботи: «зміст»,
вступ, І - теоретичний розділ, ІІ - практичний розділ, висновки, список
використаних джерел, додатки.
Розділ І
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПРИ
СПРИЙНЯТТІ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ
1.1.
Поняття
«емоційний інтелект» та його значення для розвитку і життя дитини.
Поняття «емоційний інтелект» досить молоде в психологічній
науці, науковці ще не визначились з точним формулюванням. До часу, коли виникло
дане поняття, дослідники в області психології ще ніколи не об’єднували в одному
терміні почуття і інтелект; вагаються щодо можливості віднесення до його
компонентів інших характеристик особистості, крім емоційних; не впевнені в
тому, що це взагалі інтелектуальна здібність. Але все ж, цей напрямок у
загальній психології має активний розвиток, і , на погляд автора, безсумнівну
перспективу.
Для прикладу треба навести кілька визначень емоційного
інтелекту, що сформулювали зарубіжні та вітчизняні дослідники:
-
уміння
«інтелектуально» керувати своїм емоційним
життям (Х. Вайсбах і У. Дакс)
-
емоційно-інтелектуальна
діяльність (Є. Ільїн )
-
інтегральна
властивість особистості, яка відображає пізнавальну здатність людини до
розуміння емоцій та управління ними шляхом когнітивного опрацювання емоційної
інформації і забезпечує психологічне благополуччя особистості та успішність
соціальної взаємодії (М. Шпак)
-
здібності
до розуміння своїх і чужих емоцій та управління ними (Д. Люсин) [2, с.13]
Можна так
резюмувати поняття «емоційного інтелекту»:
спосіб і форма поводження людини з самою собою і довколишніми; точність
оцінки та вираження емоцій; важливо розуміти свої емоції та емоції інших людей,
пов’язані як з внутрішніми, так і зі зовнішніми подіями; здатність визначати
емоції поза думками, фізичним станом, зовнішнім виглядом, поведінкою; здатність точно визначати емоції і пов’язані з
ними потреби [2, с. 14].
Педагогічний
аспект проблеми формування емоційного інтелекту молодших школярів висвітлено в
дослідженні К. Кузнецової : це взаємопов’язана сукупність когнітивних,
рефлексивних, поведінкових та комунікативних здібностей, що мають
внутрішньоособистісну та міжособистісну спрямованість і виражаються у позитивному
настрої, емпатійному ставленні до всіх адекватних довколишніх, ідентифікації,
контролі та рефлексії емоційних станів; виборі способів досягнення мети у
взаємодії з людьми, використанні емоційної інформації під час спілкування з
ними [2, с.22]. Модель емоційного інтелекту молодших школярів (за К.Кузнецовою)
представлена у дод.А.
Уроки
музичного мистецтва мають значні можливості для формування емоційного інтелекту
за допомогою створення художнього контексту до музичних творів, уподібнення
характеру їх звучання, контрасного зіставлення кількох творів та емоційного
орієнтування у них тощо.
Особливі можливості
музично-творчої діяльності впливати на формування емоційного інтелекту
виявляються через удосконалення здібності визначати емоційно-образний зміст
музики, відчувати настрій твору і налаштовуватися на нього впродовж звучання
музики, виражаючи власні переживання словом, рухом, танцем, співом, тобто
відчувати емоції, розпізнавати їх , керувати ними [2, с. 129].
Музикотерапію
як метод формування емоційного інтелекту в початковій школі використовують в
двох напрямах, і основний з них – прослуховування музичних творів, музикування
з учнями.
1.2.
Сутність
емоцій, їх види і призначення
Емоції – це психічний стан або процес, що виникає в
людини у відповідь на зовнішні або внутрішні подразники у вигляді задоволення
або незадоволення, радості, страху, гніву тощо як вияв негативного або
позитивного ставлення до світу довкола чи подій у ньому [2, с.25].
До зовнішніх форм вияву емоцій належать жести, міміка,
пантоміміка, емоційні компоненти мовлення ( сила, темп, тембр, висота голосу,
інтонаційне забарвлення), а також прояви вегетативних змін, як потовиділення,
почервоніння, збліднення.
Емоції впливають на наші почуття, стан, думки і, як
наслідок, - на стан здоров’я, особисте життя, професійні успіхи і невдачі [2,
с. 26].
Біологічні чинники виникнення емоцій пов’язані з
фізіологічними потребами людини: у харчуванні, продовженні роду, захисті себе
та своїх дітей тощо. Такі емоції називають базовими, або нижчими, на відміну
від вищих, що формуються під впливом суспільних потреб і стосунків [2, с.27].
Прикладом першої групи є страх, здивування, гнів, відраза, сум, радість.
Соціальні, або вищі емоції. Цю категорію розділяють на
моральні, естетичні і інтелектуальні.
Моральні емоції відображають почуття людини у ставленні
до моральних норм та правил, відносно себе та інших людей. Це дружба,
обов’язок, гідність, почуття гумору. Такі емоції розвиваються в процесі
спілкування і є основою особистісної емоційної царини.
Естетичні емоції найчастіше є реакцією на красу чи
потворність, здивування, захоплення, або ж огида. Їх викликають явища природи,
твори мистецтва, результати людської діяльності. Чудові та зрозумілі дітям
картини, музика, театральні вистави, дають змогу поринути в зовсім новий світ,
який створив митець, пережити ті почуття, які хотів передати автор.
Залежно від рівня культури люди по-різному реагують на
гармонію ритму, кольорів, звуків, форм:
відчувають захоплення, залишаються байдужими чи отримують насолоду від
какофоніїї чи дисгармонії. Естетичні емоції тісно пов’язані з моральними:
надихають до високих прагнень, утримують від негативних вчинків. Отже,
естетичні емоції є одним з вагомих чинників виховання моральності школярів [2,
с.28].
1.3.
Психологічні
аспекти сприйняття музики
Поняття «сприйняття»
визначається в психології як відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх
окремих властивостей (форми, величини, кольору і т. д.), що діють в даний
момент на органи чуття. Сприйняття, оскільки воно пов'язане з
індивідуальністю, її особистим досвідом, теж індивідуально, по-різному, у
значній мірі воно визначається особливостями нервової системи індивіда; воно
завжди залишається рефлекторно-цілісним живим спогляданням.
Дослідження фізіологів засвідчили вплив музики на
емоційний та фізичний стан людини за вібраційно-резонансним принципом; довели, що нервова та м’язова системи мають
здатність реагувати на інтонацію музики, засвоювати музичні ритми, впливати на тиск, тонус м’язів, рухову
активність, що, відповідно, впливає на емоційний стан людини. Якщо вібрації
музики збігаються з природними вібраціями організму – це діє на загальний стан
і самопочуття людини позитивно. Якщо ж навпаки – така музика пригнічує людину,
її психоемоційний фон. Природним біоритмам людини найбільше відповідає народна
і класична музика. Вона сприяє позитивному настрою, підвищує когнітивні
здібності, тому її доцільно використовувати в освітньому процесі. З-поміж
музичних інструментів найбільше впливає на емоційний стан людини – орган .
Науковцями доведено, що мінорні тональності дають депресивний
ефект, швидкі пульсуючі ритми діють збудливо, викликають негативні емоції,
м’які ритми заспокоюють, дисонанси збуджують , консонанси – заспокоюють.
Класичні музичні твори у мажорній тональності («Ода радості» Л. Бетховена та
ін.) відтворюють емоційний стан щасливої людини [2, с.143].
Розглядаючи питання про музичний розвиток дітей, вітчизняна
психологія виходить з того, що певна музикальність властива всім, але у різних
людей вона різна.
Людина народжується не з готовими музичними здібностями,
а лише з певними задатками, на основі яких ці здібності розвиваються у
освітньому процесі [10, с.28].
1.4.
Методи
ефективного слухання музичних творів у початковій школі
До кола основних завдань уроків мистецтва в початковій
школі належить сенсорно-перцептивний розвиток дитини. Сформувати вміння уважно
слухати музику («чутливе вухо»), милуватися красою світу і бачити її, мов очима
художника («пильне око»), є не менш важливим, ніж розвивати «умілі руки», чи
«гарний голос». Сприймання художніх творів належить до провідних видів
навчальної діяльності учнів на уроках мистецтва [5, с.124].
Слухання музики – одна із форм, яку Б.Асаф’єв радив
використовувати «як гімнастику музичного відчуття і свідомого сприймання
музики».
Він писав: «Музична культура потребує слухачів, здатних
критично розбиратися в художніх музичних явищах, а не пасивних спостерігачів».
Дослідження вченого довели, що «навчити дитину активно слухати музику – справа
складна. Завдання полягає в тому, щоб процес сприймання зробити активним,
творчим, бо пасивне сприймання музики гіпнотизує почуття і паралізує волю» [3,
с.25]. Як відомо, Б. Асаф’єв був одним з ініціаторів дитячого музичного
виховання і мав багато послідовників [3].
Вже класичною стала методика слухання музики за Н.
Гродзенською. Авторка порівнює цей процес з формою сонатного алегро: 1) вступ
- вступне слово вчителя; 2) експозиція –
слухання твору; 3) розробка – аналіз; 4) реприза – слухання на новому, вищому
рівні; 5) кода – повторення, закріплення музики в пам’яті [6, с.6].
Замість традиційного терміна «аналіз» художнього твору,
плани якого наведено в різноманітних методичних рекомендаціях, у науково-
методичному посібнику Л. Масол пропонується термін «аналіз-інтерпретація». Це
поняття увійшло в науково - педагогічний обіг через понятійний апарат державних
стандартів першого покоління і змісту першої в Україні навчальної програми
інтегрованого курсу «Мистецтво» для початкової та основної школи, розробленої
за авторською концепцією Л. Масол. Авторка вважає некоректним використовувати і
надалі типову мистецтвознавчу схему у спрощеному варіанті (автор-назва-період
створення-засоби виразності-біографія митця), що тривалий час була актуальна.
Адже відбувається своєрідне нав’язування учням певного тлумачення змісту
музичних і художніх творів, характерне для розуміння дорослими, фахівцями.
Наразі, мислення дитини не підготоване до подібних теоретичних узагальнень,
вона здатна осмислити зміст твору виключно в межах власного набутого досвіду,
її інтерпретація, як і внутрішній світ загалом, неповторна, вона не вкладається
в типові схеми.
Для цього треба
змінити методологічний підхід до організації художньо-перцептивної
діяльності учнів. Треба знайти ефективні методи, що дозволять оптимально
управляти процесом пошуку дитиною особистісного смислу в процесі сприймання.
Інформація про твір, яку повідомляє вчитель, носить
допоміжний характер, вона здатна поглибити розуміння твору, але не викликає
емоцій дитини, не пробуджує у неї власні асоціації, переживання [5].
Отже, пріоритетом педагогічного супроводу процесу
сприймання мистецтва молодшими школярами має стати формування особистісного
естетичного ставлення до творів у процесі інтерпретування його змісту.
Слово вчителя – нічим незамінний інструмент впливу на
душу вихованця – писав Сухомлинський. Мистецтво виховання включає насамперед
мистецтво говорити, звертаючись до людського серця… Слово має настроїти чутливі
струни серця, щоб осягнути мову почуттів… [9, с.554].
Одним з ефективних методів стимулювання креативності
учнів є евристична бесіда. Евристична бесіда – це вербальний діалогічний метод
навчання, за якого вчитель організовує активну пізнавальну діяльність учнів шляхом
конструювання серії взаємопов’язаних питань, на які вони мають дати відповіді.
На відміну від традиційних бесід (настановчих, відтворювальних,
систематизуючих) метою евристичної бесіди є розвиток творчого мислення учнів.
Як частково-пошуковий метод евристична бесіда доцільна
під час інтерпретації змісту творів мистецтва саме в силу їх багатозначності [5, с.124].
Прояв креативного потенціалу учнів доцільно стимулювати
під час сприймання та інтерпретації творів на основі міжвидового порівняння.
Відомі концепції естетичного виховання дітей ґрунтуються на взаємодії мистецтв
– музики, поезії, танцювальних рухів (Е. Жак-Далькроз, К. Орф, В. Верховинець).
До операційних аспектів проблемно-евристичної технології
належать: проблемні (незавершені) питання, проблемний (ігровий або змагальний виклад навчального
матеріалу, створення проблемних ситуацій на уроці.
Щоб уникнути одноманітності під час навчання та
організувати самостійну художньо-пізнавальну діяльність учнів, доцільно частіше
застосовувати на уроках мистецтва альтернативні завдання. За умов варіативності
завдань кожна дитина матиме змогу обрати із запропонованих ті, що посильні для
неї на певному етапі розвитку, тоді і слабкі учні не відчуватимуть себе
невпевнено [4, с.113].
З-поміж низки інтерактивних методів , доцільних для
організації аналізу-інтерпретації творів мистецтва, високу ефективність має фасилітована
дискусія.
Фасилітована дискусія як одна із форм педагогічного
спілкування полягає в колективному обговоренні певної проблеми, що має на меті
колегіально наблизитися до результату за допомогою певних стратегій,
спрямовуючих запитань і спеціальних прийомів ведучого-фасилітатора [4, с.124].
Художник П. Гоген вважав, що в живописі, як і в музиці,
слід шукати не опису, а навіювання, що
заворожує. Митець цими словами передав ідею, яка стала ключовою для розвитку
сугестивних технологій (від лат. suggestio – «навіювання»).
Доведено, що психічна релаксація здатна послабити
інтелектуальне напруження дітей, вона допомагає знімати стрес і піднімати
настрій учнів, сприяє їхній працездатності й покращує показники здоров’я. Тому
в умовах реалізації принципів Нової української школи рекомендовано активізувати психотерапевтичні
заходи для підтримки оптимістичної атмосфери навчання [4, с.132].
Естетотерапія – новий напрямок у галузі наукового знання,
що здійснюється на перетині педагогіки і психології, мистецтвознавства і
медицини, ергономіки, він передбачає позитивний (стимулюючий та гармонізуючий)
вплив творів різних видів мистецтва на органи дихання, слуху, на голос і
пластику, координацію рухів учнів з метою розвитку здорової особистості.
Виокремлюють кілька видів естетотерапії:
-
музикотерапія
– активне і пасивне слухання музики, спів ;
-
арт-терапія
– використання малювання у різних видах навчальної діяльності;
-
імаготерапія
– «проживання образу»;
-
евритмія
– логоритмічна пластика;
-
театротерапія
– ігрові рухи, пантоміма [4, с.133].
Ще одним
ефективним підходом до сприймання музичних творів і подальшим інтерпретуванням
їх учнями є інтерактивні методи. Наприклад, «мозковий штурм», мікрофон [7, с.
45-46].
Розділ II.
ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД АВТОРА У ВИКЛАДАННІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Практичний досвід автора у викладанні уроків музичного
мистецтва є невеликий. Викладаю один рік. Наукова проблема, над якою працюю –
розвиток творчих обдарувань учнів через особистісно-орієнтований підхід. Вважаю,
що кожна дитина є обдарованою, вона – як алмаз, який потребує огранки. Треба
лише створити сприятливі умови для його виявлення. Тому моє педагогічне кредо –
«Відкрити в кожній дитині душу
творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути».
Наукова проблема, над якою працює наша
гімназія : Підвищення рівня якості освітніх послуг на основі створення
акмеологічного середовища, креативної діяльності педагогічного колективу для
формування конкурентноспроможного випускника гімназії в умовах глобалізації освітнього
простору.
Як ніколи, актуальні слова видатного
українського педагога, вченого В. Сухомлинського: «Кожна дитина
неповторна й унікальна. Якщо створити умови для її розвитку, в дитини неодмінно
відкриються здібності, закладені в ній природою». Тому вважаю, що стрижнем
освітнього процесу є виявлення природних нахилів та
обдарувань кожної дитини і формування на їх основі широкого кола стійких
естетичних інтересів, які допомогли б молодій людині самостійно вирішувати
питання організації спілкування зі світом прекрасного.
Методи,
якими користуюсь, різноманітні – евристична бесіда, проблемне навчання ,
фасилітована дискусія - розвивають
креативність, критичність мислення, інтерактивні методи – «мозковий штурм»,
«мікрофон», гронування, «асоціативний кущ» - розвивають комунікативні
здібності, впевненість в собі.
Використовую
різноманітні творчі завдання, казкові сюжети, музично-дидактичні ігри,
театралізовані ігри. Застосовую ІКТ-технології.
Інтеграція уроків
музичного мистецтва з комп’ютерними технологіями дозволила зробити
уроки більш цікавими, якісними, яскравими, візуальними, творчими. Комп’ютер перестає бути
джерелом інформації, а стає організатором навчально - пізнавальної діяльності
школярів.
Протягом навчального року
займалась індивідуально з обдарованими учнями . Результатом є отримання ІІ
місця у Всеукраїнському огляді-конкурсі художньої самодіяльності учнів закладів
загальної середньої освіти «Веселка» з номером «Мамина сорочка» у виконанні
родинним «Тріо Арпенте».
Своє завдання як вчителя музики я бачу в тому,
щоб навчити дітей
цінувати прекрасне, використовувати його для формування себе
як
особистості, знайомити учнів з
найвизначнішими досягненнями світового
мистецтва, розвивати творчі здібності,
креативне мислення школярів,
сприяти емоційному розвитку особистості,
навчити дітей формулювати свою
думку й належно аргументувати її,
виховувати в учнів
повагу до своєї
культури та інших етнокультурних традицій.
Реалізації цього завдання, на
мою думку, сприяють
міжпредметні зв’язки та інтеграція
на уроках
музичного мистецтва.
ВИСНОВКИ
Аналіз
науково-педагогічної та методичної літератури дає змогу зробити висновки
про те, що уміння слухати і сприймати музику не є вродженою рисою.
Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в
процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів.
Формування музичного сприйняття є одним із найвідповідальніших
завдань на уроці музики в початковій школі, є центральною проблемою
музично-естетичного виховання школярів.
Сприйняття - це відображення
реального світу в свідомості людини, яке відрізняється від уяви (фантазії) саме
тим, що відтворює в свідомості людини образи реальності, віддзеркалює зовнішній
світ.
Відомий
дослідник процесів музичного сприйняття Б. М. Теплов, узагальнюючи результати
багатьох психологічних експериментів, виклав свої висновки в наступних двох
тезах:
1) позаемоциональним шляхом не можна осягнути зміст
музики;
2) сприйняття музики
йде через емоції, але емоціями не кінчається: через них ми пізнаємо світ.
Завдяки слуханню музичних творів реалізуються такі задачі
з розвитку емоційного інтелекту:
-
визначення
емоцій, що асоціюються з музикою;
-
встановлення
та підтримання взаєморозуміння й довіри;
-
налагодження
міжособистісних контактів;
-
емоційне
піднесення через співпереживання та співчуття;
-
заспокоєння,
зниження нервово-психічної та емоційної напруги. (2, (с.143)
Як бачимо, слухання музики прямо пропорційно впливає на
розвиток емоційності молодших школярів, що, в свою чергу, є складником
емоційного інтелекту, важливість розвитку якого неможливо переоцінити.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1. Державний стандарт початкової освіти https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87-2018-%D0%BF#n12
2. Котик Т.М. Нова українська школа: теорія і практика
формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи : навчально-методичний
посібник для вчителів початкової школи. Тернопіль, Астон, 2020. – 192 с.
3. Кушка Я.С. Методика музичного виховання дітей. Видання
друге, доопрацьоване. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів
культури і мистецтв І-ІІ рівнів акредитації у 2-х частинах. Частина 1. – Вінниця:
НОВА КНИГА, 2007. – 216 с.
4. Масол Л. М. Навчально-методичний посібник «Нова
українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2
класах на засадах компетентнісного підходу» / Людмила Масол. – Київ: Генеза,
2019. – 208 с. : іл.
5. Масол Л. М. Навчально-методичний посібник «Нова
українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 3-4
класах на засадах компетентнісного підходу» / Людмила Масол. – Київ: Генеза,
2020. – 160 с. : іл.
6. Печерська Є. П. Уроки музики в початкових класах: Навч.
посібник. – Київ: Либідь, 2001. – 272 с.
7. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні
технології навчання: Наук.-метод. посібн./ О.І. Пометун, Л. В. Пироженко. За
ред. О. І Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004, 192 с., іл.
8. Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій
школі: Навч.-метод. Посібник. – 2-ге вид., доп., - Тернопіль: Навчальна книга –
Богдан, 2001. – 216 с.
9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження
громадянина. Листи до сина. К., «Рад школа», 1977, 670 с.
10.Хлєбникова
Л. О. Методика хорового співу у початковій школі: Методичний посібник. –
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 216 с.
Додаток А
|
Компоненти ЕІ |
Функції компонентів ЕІ молодших школярів |
|
|
Внутрішньоособистісний |
Міжособистісний |
|
|
Когнітивний |
Ідентифікація власних емоційних станів |
Ідентифікація емоційних станів інших людей |
|
Рефлексивний |
Рефлексія вчинків і причин виникнення емоційних станів |
Аналіз мотивів вчинків інших людей |
|
Поведінковий |
Контроль власного емоційного стану; добір способів
досягнення мети |
Наполегливість; використання отриманої емоційної
інформації у спілкуванні з іншими людьми |
|
Комунікативний |
Внутрішній позитивний настрой |
Емпатія, комунікабельність |
Немає коментарів:
Дописати коментар